вона палила його останю фотографію, але відчуття було ніби вона спалювала частинку себе. два роки разом... два довгих роки, за цей час були і сори і скандали, іноді вона даже йшла думавши шо це кінець, що більше не вернеться, але всеодно верталася назад. но цього разу всьо було по іншому - це був кінець, кінець всьому....довитися як догоряЄ його усміхнене, рідне, до болі знайоме і таке любиме лице вона закричала і постаралась витягнути фотографію з вогню, но вона тільки попеклася і плачучи повільно лягла на холодну підлогу. викреслити його з життя виявилося не так просто як вона думала, бо він був її життям, центром всього.... він пішов і більше не повернеться, бо вона сама відштовхнула його і сказала такі слова яких він ніколи не вибачить. всі речі нагадували про нього: ось медведик якого він подарував на день народження, вона тоді ше здивувалася як він догадався шо з самого дитинства вона хотіла получити саме такого мягкого розового медведика, ось її фото підписана його рівним і смілим почерком, відкритка на день Валентина, фо\тографія де вони разом... вона вибігла на вулицю, в той час якраз йшов малесенький холодний дощик, якого вона не любила.....волося скоро намокло, туш розтеклася.... вона довго була під дощем і раптом побачила шо на їх лавочці сидить якийсь хлопець з дівчиною....його рука ніжно обнімала її талію і нагнувшись до вушка він шось шептав їй, а вона дивилася на нього довірчивими очима, хотя погляд в нього був холоднуватий. і раптом придивившись вона поняла шо це він , його красиві чорні очі, але зараз вони були чорними як дно криниці...а раніше вона смішила його або коли дивився на неї - його погляд мягшав і ставав шоколадного кольору...... він? но як же?.....ви ж тиждень тому розійшлися....думки кружляли в неї в голові.... раптом він відчув її погляд і підняв очі на неї....це вона... проминуло в нього в голові.... ті зелені очі які він так хотів забути з болем, ячкі переслідували його тоді як він тільки закриЄ очі..... вона розвернулася і побігла.... бігти бігти звідси подальше....думала вона... ноги самі її несли і привели її в то місце де вони більше всього любили бувати там удвох...вона сіла на холодну і мокру землю і заплакала.... раптом хтось положив руку на плече і сказав Я ЗНАВ ШО ЗНАЙДУ ТЕБЕ ТУТ .....це був він ....... він її підняв з землі і накинув на неї свою куртку..вона дивилася на нього і розуміла шо він її любить не дивлячись на всі її капризи, даже не дивлячись шо вона сказала шо більше не любить його.... вона просто поклала голову йому на груди.....він її обняв.... і стояли вони мовчки слухаючи дощ і свої серця.!!!!
